НЕДОГОВОРЕНИЙ

НЕДОГОВО́РЕНИЙ, а, е. Висловлений не до кінця; // Висловлений не зовсім зрозуміло; неясний. Коли б хто, здається, ударив ножем у самий край серця — то їй не так було б боляче, як те тихе недоговорене питання (Мирний, IV, 1955, 124); Він зрозумів, що вона не хотіла чи не могла висловитись перед ним конкретніше. Так і залишилась недоговореною їх розмова (Сміл., Сад, 1952, 206); // у знач. ім. недогово́рене, ного, с. Що-небудь неясне, не до кінця зрозуміле. Багато зостається для мене темного, невиясненого, недоговореного і в науковій теорії (Л. Укр., V, 1956, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 291.