НЕВІДКЛАДНИЙ

НЕВІДКЛА́ДНИЙ, а, е. Якого не можна відкладати; який треба здійснювати, розв’язувати негайно. В Петербурзі Олександра чекало багато невідкладних справ (Кочура, Зол. грамота, 1960, 176); — Ви до мене? — спитав у Берника товариш Кисіль і потиснув нам руки обом. — Коли щось невідкладне, то прошу (Мур., Бук. повість, 1959, 210).

Невідкла́дна [меди́чна] допомо́га — сукупність медичних заходів при наданні допомоги пораненим або тим, хто раптово або тяжко захворів. У роки Вітчизняної війни, коли фронтові була потрібна свіжа консервована кров для подання невідкладної допомоги пораненим, постало питання про кровозамінники (Рад. Укр., 9. IV 1946, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 262.