НЕВТОЛИМИЙ

НЕВТОЛИ́МИЙ, НЕУТОЛИ́МИЙ, а, е. Якого важко або неможливо задовольнити, стримати і т. ін. Ідеш ти в життьовий похід, дитятко невтолиме. Ти вперше бачиш цілий світ жадібними очима (Тер., Правда, 1952, 98); * Образно. Він [більшовик] за полярний вийшов круг, Надхмарні він вершить польоти, Не ступлюється від роботи Його неутолимий плуг (Рильський, III, 1961, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 273.