НЕВИПИТИЙ

НЕВИ́ПИТИЙ, а, е. Неспожитий (про рідину). Буде і для Романа стояти на столі повна по вінця чарка, проте залишиться вона невипитою (Гончар, III, 1959, 153); // Наповнений рідиною. В лівій його руці тремтіла невипита чарка, й прозорі краплини падали на землю (Довж., І, 1958, 340); * Образно. Візьми моє серце у руки, Тільки снами не муч і невипитим горем не муч (Мал., Запов. джерело, 1959, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 260.