НАЧІСУВАТИ

НАЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, док., перех.

1. Чесати яку-небудь кількість чогось. Пряжі теж чимало наготовили [дівчата] — натерли, начесали (Горд., Чужу ниву.., 1947, 137).

2. розм. Вичісувати в якій-небудь кількості (волосся, вовну і т. ін.). Дівча косу чеше. Що начеше, то на тихий Дунай несе (Чуб., V, 1874, 275); З ангорського кролика можна начесати 400 г пуху.

3. розм. Причісувати, зачісувати (про волосся). Митько начеше.. чуприну та й дражнить дівчат по селу (Тют., Вир, 1964, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 237.

Начісувати, сую, єш, сов. в. начесати, чешу, шеш, гл. Начесывать, начесать. Тихо дівча косу чеше, що начеше, на Дунай несе. Чуб. V. 275. На тім’ї начесав аж струп. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 534.