НАЧОТЧИК

НАЧО́ТЧИК, а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане. Начотчики і талмудисти тим небезпечні і шкідливі, що наукові положення марксизму вони перетворюють у догми, в абстрактні формули і тим самим перекручують марксистсько-ленінську науку (Рад. Укр., 20.VI 1951, 3); Якщо комуніст тільки визубрив положення марксистсько-ленінської науки, а не проводить їх у життя, — він просто начотчик (Ком. Укр., 9, 1966, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 238.