НАЧИТУВАТИ

НАЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Прочитувати в якій-небудь кількості. — Агуш бач — наслідив на книжці. Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти… (Коцюб., II, 1955, 20).

2. Читаючи за списком, називати прізвища. Сьогодні начитуватимуть їх [Василину й Сашка] у списках заслужених людей на всю Ковалівку (Кучер, Прощай.., 1957, 317); На засіданнях суду він хвилювався. Особливо в часи всіляких формальностей, доки начитують по списку обвинувачених і, нарешті, свідків (Ле, Міжгір’я, 1953, 475).

3. розм. Читати що-небудь вголос для когось, часто для загального відома. — Цитьте ж усі, слухайте; кого начитаю над вами сотником, так зараз покланяйтесь йому (Кв.-Осн., II, 1956, 220); Він [М. Л. Кропивницький] блискуче "начитував" окремі місця і навіть цілі ролі до найдрібніших деталей (Збірник про Кроп., 1955, 244).

4. розм. Читаючи, довідуватися про що-небудь, одержувати якісь відомості; вичитувати. — Чи не буде полегкості на податі, на хліб? — Про це я не відаю, навіть у книжках нічого про те не начитував (Н.-Лев., І, 1956, 194); Пишіть мені, що там в Києві робиться, ми дещо начитували в газетах, але в листах воно живіше виходить (Л. Укр., V, 1956, 324); А я начитала, Що, як виросте той Гонта, Все наше пропало! (Шевч., І, 1951, 302); // Читаючи, повідомляти про що-небудь. — Та тут же нема, хлопче, і того, що ти нам начитав, — обізвався дід Ничипір (Л. Янов., І, 1959, 466); — Хай ревізійна комісія начитує їх [досягнення]. У мене тепер новий клопіт, — похитав головою Перегуда (Кучер, Прощай.., 1957, 271).

5. Докоряти кому-небудь чимсь. [Кнур:] Ти ж з тією правдою, як циган з писаною торбою, носилась! Тілько й знала, що малому начитувала за правду! (Мирний, V, 1955, 91); // Давати розпорядження, нагадувати кому-небудь про щось. Крихточка все начитувала своєму Тихонові, як за домом глядіти, як їсти варити, де що лежить (Баш, Надія, 1960, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 236.