НАЧЕРК

НА́ЧЕРК, у, ч. Малюнок, що намічає лише найважливіші, загальні риси того, що повинно бути зображене. У 1843 р. Шевченко відвідав Україну, зробив багато зарисовок, етюдів, начерків, а також композицій до майбутніх картин (Мист., 2, 1963, 19); // Щось незакінчене, намічене лише в загальних рисах (про літературний твір, доповідь і т. ін.). Численними переробками Панас Мирний досягав життєвості та яскравості образів, лишаючи в архіві чорнові начерки, плани, різні редакції — сліди наполегливої праці (Рад. літ-во, 18, 1955, 227).

2. Те саме, що на́рис 2. На смерть Тихонравова Франко відгукнувся грунтовним начерком, присвяченим його біографії і науковій діяльності (Рад. літ-во, 3, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 235.

Начерк, ку, м. Набросокъ. Тут уже критика вбачав начерк літератури поважнійшої. К. ХП. 124.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 533.