НАЧАДИТИ
Значення начадити це
НАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.
1. Напустити чаду. [Конон:] Гляди, Килино, як горітимеш — не начади!.. (Кроп., II, 1958, 409).
2. Курячи, наповнити приміщення тютюновим димом. [Старшина:] Знов начадив махрою? (Кроп., І, 1958, 499); Свирид Яковлевич відчинив вікно: — Ну й начадили, задихнутися можна (Стельмах, II, 1962, 143); // Напускаючи чого-небудь, забруднити повітря. Мотоцикліст через хвилину вискочив з школи, і помчав далі на своєму мотоциклі, начадивши на подвір’ї бензиновим димом (Сміл., Сашко, 1957, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 233.
начадити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| acidity | начадити |
начадити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| nachadyty | nachadyty | nachadyty |
начадити Рід - дієслово, доконаний вид
начадити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | начаджу | начадимо |
| 2 особа | начадиш | начадите |
| 3 особа | начадить | начадять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | начадив | начадили |
| Жіночий рід | начадила | |
| Середній рід | начадило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | начадьмо | |
| 2 особа | начадь | начадьте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | начадивши |
начадити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |