НАУКА

НАУ́КА, и, ж.

1. тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об’єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ. Тепер Франко, 50-літній сильний мужчина, всі сили свої оддає українській літературі й науці (Коцюб., III, 1956, 35); Радянська наука і техніка займають передові позиції у світовому науково-технічному прогресі (Ком. Укр., 5, 1966, 21).

◊ Прино́сити (принести́, покла́сти і т. ін.) на вівта́р нау́ки див. вівта́р.

2. Окрема галузь цих знань. Однією з наук, яка перебуває на передньому краї боротьби за створення матеріально-технічної бази комунізму, є кібернетика (Ком. Укр., 7, 1962, 44); // тільки одн. Напрям у якій-небудь галузі знань, названий ім’ям його засновника. Ленінська наука; Мічурінська наука.

Акаде́мія нау́к див. акаде́мія.

3. тільки одн. Освіта, навики, знання, набуті людиною в процесі навчання, життєвого досвіду. Науки не носить за плечима (Номис, 1864, № 6012); Що тільки могло б вийти з такого комсомольця! Вкажіть йому дорогу, дайте науку, дайте техніку і тоді посилайте куди завгодно (Довж., І, 1958, 88).

4. тільки одн. Те, що повчає, дає життєвий досвід; порада, урок, напучення. Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1963, 269); Приїздив справник і дивився на нас — грозив, що буде нам добра наука — нехай-но вечора дождемо! (Вовчок, VI, 1956, 234); Вона зручніше вмощується на своїх ногах і тихенько, мов побоюючись, щоб хтось не підслухав її науки, починає говорити (Стельмах, II, 1962, 79).

◊ Да́ти нау́ку кому — провчити кого-небудь. Якби зломилося колесо, то пан-отець уже би дав добру науку Іванові, як шанувати прикази господаря! (Март., Тв., 1954, 221); — Я покладу кінець Його патяканню! Я дам йому науку!.. (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 179); Для нау́ки; У (на) нау́ку — для застереження від прикрих помилок. — Я таки вже комусь, для науки, поставлю язика навсторч рота! (Стельмах, І, 1962, 53); — Продовжуйте правильні ваші думки, Ця критика вам у науку! (С. Ол., Вибр., 1959, 241); А бог людям на науку Поставив їх в полі На могилі тополями (Шевч., II, 1963, 136).

5. тільки одн., заст. Навчання. Після трилітньої науки він так читав, що й дяка заткне за пояс (Мирний, IV, 1955, 35); Перший семестр науки для нових студентів почався не в вересні, а в січні (Сам., II, 1958, 390); — Юрій Підіпригора на деньок з науки приїхав (Стельмах, II, 1962, 396).

Віддава́ти у нау́ку — посилати, віддавати вчитися куди-небудь, до когось. Тарасів батько, ще за життя свого, віддав був Тараса до дяка у науку (Мирний, V, 1955, 309); — Значить, у науку сина хочете віддати? — спитала гостя тітка Ликера (Добр., Ол. солдатики, 1961, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 223.

Наука, ки, ж.

1) Наука. Люде, освічені наукою. К. ХП. 134. Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Універсітетська наука була тільки азбука європейської просвіти. Левиц. І. 259.

2) Ученіе. І в школу хлопця одвела до п’яного дяка в науку. Шевч.

3) Урокъ, поученіе, наставленіе. Оце тобі наука, не ходи в ліс без дрюка. Ном. № 7094.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 530.

нау́ка —

1) система знань про за­кономірності розвитку природи, людини й суспільства;

2) окрема галузь знань;

3) освіта, навики, знання, набуті окремою людиною. Більше науки — спритніші руки (прислів’я); Без науки, нічого не прийде в руки (приказка); Чим біль­ші науки, тим довші руки (при­слів’я); Науки за плечима не носити (М. Номис);

4) навчання. їв шко­лу хлопця одвела до п яного дяка в науку (Т. Шевченко); Нема науки без муки (приказка); Від науки го­лова не болить (приказка);

5) пора­да, урок, напучення; виховання. Оце тобі наука, не ходи в ліс без дрюка (М. Номис); Подякував за хліб і сіль і за науку добрим лю­дям (Т. Шевченко); За науку цілуй батька й матір у руку (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 386.