НАТЩЕ

НА́ТЩЕ́, присл. Не поївши, на порожній шлунок. Бувало цілими тижнями ходив [Демидів] натще до школи (Мак., Вибр., 1954, 50); Досліджувані речовини давали тваринам натще, тому годування тварин припинялося за 18 годин до початку досліду (Фізіол. ж., II, 1, 1956, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 221.

Натще нар.

1) Натощакъ.

2) Напрасно. Не натще зветься той ліс Чичисбеєвим. О. 1861. XI. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 529.