НАТУРАЛІЗАЦІЯ

НАТУРАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж., політ., юр. Надання прав громадянства даної країни особам, що не мають громадянства або мають громадянство іншої країни.

∆ Натураліза́ція господа́рства (господа́рських проце́сів), ек. — господарські заходи, спрямовані на вироблення продуктів тільки для задоволення власних потреб, а не для обміну на ринку. Результатом скорочення зовнішньої і внутрішньої торгівлі було збільшення натуралізації всього господарства, зменшення доходів, фінансові утруднення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 290); Практика комуністичного будівництва показує, що в нашій економіці відбувається не натуралізація господарських процесів, а, навпаки, розвиток товарно-грошових відносин (Ком. Укр., 10, 1960, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 219.