НАТИРАТИ

НАТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех.

1. чим і без додатка. Намазуючи, покриваючи чим-небудь, розтирати або, тручи, намазувати, покривати чимось. Вони зовсім вибилися зо сну і почали водою натирати йому [дідові] ноги й груди (Фр., VI, 1951, 195); Старий козак у благенькій киреї набрав повні жмені сипучого снігу й почав ним натирати вуха (Панч, Гомон. Україна, 1954, 8); Він зараз дістав іорданської води та й звелів Насті, щоб нею натерла Марусі бік (Кв.-Осн., II, 1956, 82); Втретє натерши шию й обличчя милом, він наливає до вмивальника останню воду з відра (Трубл., І, 1955, 94); // Натискаючи чим-небудь, терти.

2. чим і без додатка. Начищати до блиску, тручи чим-небудь або втираючи що-небудь. Дід Григорій і не виходив з церкви. Натирав ставники самоварною мастю, щоб аж горіли (Мик., Кадильниця, 1959, 56); [Сухарик:] Якщо у вас хороша квартира, її треба фарбувати, білити, натирати паркет (Коч., II, 1956, 328); Крім Марисі, прислуговує ще старша жінка Янова, до обов’язків якої входить наносити дрова з підвалу, витріпати килим та доріжки, натерти підлоги (Вільде, На порозі, 1955, 131).

До бли́ску натира́ти див. блиск.

3. Тручи, завдавати болю, пошкоджувати шкіру і т. ін. Тендітне біле тіло [Параски] не тонкого льону сорочка прикриває, а матірка з десятки натирає його до розчосу (Мирний, IV, 1955, 33); Десь з-під фронту колгоспники.. женуть худобу в евакуацію, і корови тужно ревуть.., спотикаються, натираючи ногами давно недоєні, порозбухалі вим’я (Гончар, Людина.., 1960, 89); — Клятий черевик ногу натер на п’яті, то не можу спішити (Томч., Готель.., 1960, 97).

◊ Натира́ти (нате́рти) мозолі́ (мозоля́): а) довго тручи чим-небудь шкіру, призводити до виникнення рогового шару в певних місцях. На полі й перші мозолі натер, а з ними то вже й у забій спустився (Головко, Мати, 1940, 45); б) багато і наполегливо працювати. Такого таланту, як у Павла, ще не було в нашім роду. Проте нехай він не задається. Йому ще — натерти не одного мозоля, доки видряпається на ту свою поетичну гору (Мушк., Серце.., 1962, 217).

4. Подрібнювати тертушкою або розтирати чим-небудь. Вона знайшла ріпу, натерла на тертушку і обліпила Христі червоні пальці (Мирний, III, 1954, 77); // Подрібнюючи тертушкою або розтираючи чим-небудь, виготовляти певну кількість чогось. Ми натерли з свіжого березового віника "тютюнового" порошку (Сміл., Сашко, 1957, 225).

5. с. г. Звільняючи стебло конопель від костриці, виготовляти певну кількість волокна. Пряжі теж чимало наготовили — натерли, начесали (Горд., Чужу ниву.., 1947, 137).

◊ Нате́рти пе́рцю в ніс — завдати клопоту, неприємностей, досадити кому-небудь чимось. Натер йому перцю в ніс (Номис, 1864, № 3970).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 212.

Натирати, ра́ю, єш, сов. в. нате́рти, тру́, треш, гл.

1) Натирать, натереть. Знайшла ріпу, натерла на тертушку. Мир. Пов. II. 52.

2) Напирать, напереть. Козаки на піхоту міцно натирали. Гол. І. 34.

3) Настаивать, докучать. Не натирай, бо бачиш, що ніколи. Брацл. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 526.