НАСІННИК

НАСІ́ННИК, а, ч.

1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння. Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (Десняк, Десну.., 1949, 256); Насінники капусти зберігають у спеціально побудованих сховищах (Колг. Укр., 2, 1957, 37); // Дерево, залишене при суцільному вирубуванні лісу для обсіменіння лісосік. На полі піднялись угору жайворонки, заворкували на дубі-насіннику горлиці, закували зозулі (Гжицький, Вел. надії, 1963, 314).

2. Ділянка, відведена для вирощування рослин на насіння разом з такими рослинами. В порівнянні з минулим роком площа насінників трав на Україні збільшилася на сотні тисяч гектарів (Рад. Укр., 28.VI 1951, 2); Насінники, як правило, виділяють із загальних посівів з кращим травостоєм, не уражених повитицею та іншими карантинними бур’янами (Колг. енц., II, 1956, 98).

3. Фахівець з насінництва. В кооперативах і народних маєтках [Куби] ще не вистачає бригадирів, нормувальників, садівників, рільників, пташників, насінників (Рад. Укр., 20.У 1963, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 188.

Насі́нник, ка, м.

1) Плодъ, оставленный на сѣмена.

2) Дерево, оставленное при порубкѣ лѣса.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 519.