НАСТОЧОРТІТИ

НАСТОЧОРТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., фам. Дуже набриднути, надокучити. [Македон:] Ой!.. І насточортіли ж мені ваші фізики! (Корн., Над Дніпром, 1960, 50); // безос. Дідок охоче продав Рябуху [корову] в артіль, бо вже й самому насточортіло марудитися з цебрами (Вол., Місячне срібло, 1961, 251); — Годі бігати! Нам насточортіло за вами гнатись (Довж., І, 1958, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 203.