НАСТОПТУВАТИ

НАСТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., заст. Наступати (у 1 знач.). Турн злобно сильною п’ятою На труп Палланта настоптав (Котл., І, 1952, 258); Шабля заблищала, голова татарська покотилася; кінь настоптав копитом, голова луснула (Мирний, І, 1949, 219); Настоптав з переляку чернець Діві на волосся шовкове (Вишня, І, 1956, 172); // Наступивши, розбивати що-небудь. Зачепив [Михайлик] ногою якусь полив’яну гладишку й ненароком її настоптав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 202.

Настоптувати, тую, єш, сов. в. настоптати, пчу, чеш, гл. Наступать, наступить. Турн злобно сильною п’ятою на труп Паланта настоптав. Котл. Ен. VI. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 524.