НАСТИРЮВАТИСЯ

НАСТИ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАСТИ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Ставати неприємним, противним (через одноманітність, утомлюючу повторюваність і т. ін.); набридати, надокучати. — Так уже настирилась мені, що вже й не знаю, як од тебе одчепитися, — сказала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 295); Їй так остобісіла служба в панів та безперестанна робота, так настирились пани (Коцюб., І, 1955, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 200.

Настирюватися, рююся, єшся, сов. в. настиритися, рюся, ришся, гл. Надоѣдать. надоѣсть, опротивѣть кому своей навязчивостью. Так уже настирилась мені, що вже не знаю, як од тебе одчепитись. Левиц. І. К. С. 60. Старшина настирився людім, крий Боже! бо не одного й не другого скривдив. Канев. у. Настирився людім, то й віддали в москалі, бо як стеріг ліса, то все людей бив своїх. Канев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 523.