НАСОЛЮВАТИ

НАСО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСОЛИ́ТИ, солю, солиш, док. 1. перех. Солінням заготовляти яку-небудь кількість чогось. Насолити бочку капусти; Насолити кілька тонн риби.

2. перех. Класти сіль у що-небудь, посипати сіллю щось. Галя густо насолила дітям хліб цупкою сірою сіллю (Гр., І, 1963, 278); // Класти у що-небудь багато солі; пересолювати. Насолила так, що й їсти не можна.

3. неперех., перен., розм. Робити неприємності, шкодити кому-небудь. Чим більше насолить сусіду, як не язиком? (Укр.. присл.., 1955, 185); Вмів Конопельський насолити учителям (Збан., Курил. о-ви, 1963, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 195.

Насолювати, люю, єш, сов. в. насолити, лю́, лиш, гл. Насаливать, насолить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 521.