НАСИДЖЕНИЙ

НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до наси́діти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (Н.-Лев., IV, 1956, 305); // у знач. прикм. Вони схоплювалися з своїх насиджених снопів, обтрушували спідниці, притупували ногами, гріючи їх (Кучер, Прощай.., 1957, 150).

◊ Наси́джене гніздо́ (кубло́) — житло, місце, де хтось прожив тривалий час. Передавши справи новому лісничому, Архип Спиридонович покинув насиджене кубло (Рибак, Час.., 1960, 124); Наси́джене мі́сце (мі́стечко) — місце проживання або місце роботи, до якого звикли, посідаючи його протягом тривалого часу. Ба гаті купці, лихварі покидали насиджені .місця, переселялися з Покуття на Поділля (Гжицький, Опришки, 1962, 235); Іванові неохота кидати насиджене містечко, де перепадає фураж або жива копійка! (Рудь, Гомін.., 1959, 40).

2. у знач. прикм. Те саме, що переси́джений. Євдокія Марківна звелася з призьби, потерла долонею насиджену ногу.., стомленою ходою пішла до хати (Оров., Зел. повінь, 1961, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 183.