НАРІКАТИ
Значення нарікати це
НАРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.
1. тільки недок., неперех., на кого — що, без додатка, із спол. сл. Висловлювати незадоволення ким-, чим-небудь, прикрість з приводу чогось; ремствувати, скаржитися. Христя почала плакати і нарікати на свою долю (Мирний, III, 1954, 240); Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась (Коцюб., II, 1955, 135); Невістка нарікала на дорожнечу, що зростає з дня на день (Мак., Вибр., 1956„"381); Цього разу Антонович не міг навіть нарікати, що його, мовляв, грабують, що в нього забирають кращих людей (Гончар, III, 1959, 307).
2. тільки недок., неперех., рідко. Те саме, що докоря́ти. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, — а зараз стане [син] хлібом-сіллю нарікати (Сл. Гр.).
3. перех., заст. Називати (у 1, 2 знач.). [Мелхола:] Твій батько звався Хусою і сина на честь йому я нарекла так само! (Л. Укр., III, 1952, 153); — Село своє нарекли [турбаївці] Чаплинкою на пам’ять про тих чаплів, що першими зустрілися їм у степу (Гончар, Таврія, 1952,199); А ме[ні] ще й завидують, Гордою і злою Злії люди нарікають (Шевч., І, 1963, 235); — Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою (Коцюб., І, 1955, 259); Вони [типографи] вже в Запоріжжі, В Каховці вже були, Розвідниками щастя їх люди нарекли (Нагн,, Вибр., 1957, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 172.
Наріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. наректи, речу, че́ш, гл. Соверш. видъ употребляется только при двухъ первыхъ значеніяхъ.
1) Называть, назвать. Своє дитя без сорома байстрям нарікає. Шевч. 21.
2) Наречено. Назначено, суждено. Та вже коли наречено емірати, і знахури не відшепчуть. ЗОЮР. II. 289.
3) Горевать, сѣтовать. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. Н. п.
4) Попрекать, упрекать. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, — а зараз стане (син) хлібом-сіллю нарікати. Мет. 349. Ой мені батько так нарікає. Мет. 44. Жінка вже поприбірала, кленучи чоловіка та нарікаючи. Рудч. Ск. II. 128.
5) — на кого, на що. Жаловаться, роптать. Ми своїх будем жен наущати, щоб на тебе не нарікати. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 516.
нарікати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| blame | пенять |
нарікати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| narikaty | narikaty | narikaty |
нарікати Рід - дієслово, недоконаний вид
нарікати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | нарікаю | нарікаємо |
| 2 особа | нарікаєш | нарікаєте |
| 3 особа | нарікає | нарікають |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | нарікатиму | нарікатимемо |
| 2 особа | нарікатимеш | нарікатимете |
| 3 особа | нарікатиме | нарікатимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | нарікав | нарікали |
| Жіночий рід | нарікала | |
| Середній рід | нарікало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | нарікаймо | |
| 2 особа | нарікай | нарікайте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | нарікаючи | |
| Минулий час | нарікавши |
нарікати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |
нарікати в англійській розкладці - yfhsrfnb
Цитати української літератури з використанням слова нарікати
"І не піду до тебе нарікати,"Карманський Петро Сильвестрович - Двигну тебе на крилах туги
"— Та що се ви, — говорю я, — та ви ж сядьте порадьтеся: як його, що тут робити, як запобігти? Може, ще й ні за що буде на долю нарікати"Вовчок Марко - Три долі
"— Горе мені, недоле моя! Занапастила я свій вік веселий дівочий, зав’язала я собі світ! І плакати, й нарікати нема на кого, тільки на себе"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Дві московки
"Знали лиш нарікати та плакати, знали лиш тужити та прикликувати до себе, а як уже дістали між себе… кинулося нещастя на нього… і — мають тепер… Свічки заглядають йому тепер в лице"Кобилянська Ольга Юліанівна - Земля
"Стали нарікати на Саєнка, що це він так зробив на глум, на сором цілому повітові… Товариші по управі вважали такий вибір тяжкою для себе обидою, залякували декого з панів, що коли на те пішло, то вони всі покидають управу: нехай заправляє сам!."Мирний Панас - Хіба ревуть воли, як ясла повні
"Навіть дивно було — так багато мав сказати, так багато було на що нарікати, — і не міг промовити жодного слова, ніби язик присох"Хвильовий Микола - Злочин
"— Авжеж виканюче! бо як почне чіплятись та нарікати на свою лиху долю, то ченці мусять дати хоч по десятків два карбованців, аби тільки витурлити її з покоїв, — сказала Мокрієвська. — Ой в’їдлива ж та настирлива вона!"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Київські прохачі
"Вона говорила про своїх братів та небожат, а далі почала нарікати на Свенельда — кажо мені:"Білик Іван Іванович - Похорон богів
"Протопоп почав ремствувать та прилюдно нарікати на Никона"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Неоднаковими стежками