НАПІКАТИСЯ

НАПІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАПЕКТИ́СЯ, ечу́ся, ече́шся, док.

1. Сильно нагріватися, перегріватися під сонячним промінням. Нога трохи стухла, але ще була червона на місці зарубцьованої рани й пашіла вогнем. Наказав [лікар] матросові покласти її проти сонця. Хай напікається (Кучер, Голод, 1961, 238); [Дід Северин:] Наробиться [молодь], на сонці напечеться, насилу ноги додому приволоче (Вас., III, 1960, 62); За день Юрко набігався, накупався та напікся на сонці й стомився (Чорн., Красиві люди, 1961, 85).

2. тільки недок. Пас. до напіка́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 150.

Напіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. напекти́ся, печу́ся, че́шся, гл.

1) Напекаться, напечься. Лице напеклося біля печі. Левиц. І.

2) Нажариваться, нажариться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 509.