НАПРАВНИК
Значення направник це
НАПРА́ВНИК, а, ч.
1. Фахівець, майстер, який лагодить, направляє що-небудь.
2. розм. Той, хто направляє (у 6, 7 знач.). То такий порадник, тільки на зле направник (Сл. Гр.); Радивон.. не розгубився з хвали. Із властивою йому доброю звичкою відзначив своїх направників, радників (Горд., Дівчина.., 1954, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 159.
Напра́вник, ка, м.
1) Руководитель.
2) Подстрекатель, подуститель. То такий порадник, тілько на зле направник. Черк. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 512.
направник Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
Napravnik | направник |
направник Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
napravnyk | napravnyk | napravnyk |
направник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
направник Словоформи слова
Називний | направник | направники |
Родовий | направника | направників |
Давальний | направникові, направнику | направникам |
Знахідний | направника | направників |
Орудний | направником | направниками |
Місцевий | на/у направнику, направникові | на/у направниках |
Кличний | направнику | направники |
направник Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
9 | 3 | 6 |