НАПОРЮВАТИ

НАПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., перех. Пороти велику кількість чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 157.

Напо́рювати, рюю, єш, сов. в. напоро́та, рю́, реш, гл.

1) Предъ очищеніемь срубленнаго дерева отъ коры: прорѣзывать, прорѣзать вдоль всего дерева остріемъ топора кору. Шух. І. 177.

2) Нарывать, нарвать въ большомъ количествѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 511.