НАМІЧУВАТИ

НАМІ́ЧУВАТИ див. наміча́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 129.

Намі́чувати, чую, єш, сов. в. намі́тити, мічу, тиш, гл.

1) Намѣчать, намѣтить, отмѣчать, отмѣтить.

2) Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 503.