НАМОЧУВАТИ

НАМО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок.. НАМОЧИ́ТИ, мочу́, мо́чиш, док., перех. Робити мокрим, вологим; змочувати чим-небудь або у чому-небудь. Бабуня намочує рушник в оцті, і мама добре натирає ним Дарчині скроні (Вільде, Повнол. діти, 1960, 171); Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (Томч., Готель.., 1960, 242); Як захоче кого полаяти [Підситочок], говорить: — ..А щоб його дощик намочив (Тют., Вир, 1960, 80); // Уміщати що-небудь на деякий час у рідину. При весняному садінні корені саджанців рекомендується намочувати протягом 6 — 8 годин в воді (Сад. і ягідн., 1957, 184); Мотря позбирала свої й Карпові сорочки й намочила в лузі (Н.-Лев., II, 1956, 301); — Ти б її [баранину] порізав на шматочки та гарненько намочив у ночовках (Стор., І, 1957, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 132.

Намо́чувати, чую, єш, сов. в. намочи́ти, чу́, чиш, гл. Намачивать, намочить. Не бий, не печи, — тільки язик намочи. Ном. № 11448. Щоб тебе дощ намочив! Посл. Намочила сорочки.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 504.