НАМОВНИК
Значення намовник це
НАМО́ВНИК, а, ч. Той, хто підмовляє, підбурює когось робити що-небудь. — Ти, Миколо, бунтуєш мені усіх забродчиків, бо їх намовляєш. Для таких намовників.. в мене нема місця (Н.-Лев., II, 1956, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 130.
намовник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| clerk | намовник |
намовник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| namovnyk | namovnyk | namovnyk |
намовник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
намовник Словоформи слова
| Називний | намовник | намовники |
| Родовий | намовника | намовників |
| Давальний | намовникові, намовнику | намовникам |
| Знахідний | намовника | намовників |
| Орудний | намовником | намовниками |
| Місцевий | на/у намовнику, намовникові | на/у намовниках |
| Кличний | намовнику | намовники |
намовник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |