НАМЕРЗЛИЙ

НАМЕ́РЗЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до наме́рзнути. Він [лось] поворушив спідньою губою з намерзлими на ній льодяними бурульками (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 50).

2. у знач. прикм. Покритий льодом. Он уже й світ бовваніє надворі, білуваті смуги пробиваються крізь намерзлі шибки в хату (Мирний, IV, 1955, 299); Стоять намерзлі дерева. Тремтить береза, віти клонячи (Ю. Янов., V, 1959, 84).

3. у знач. прикм. Який довго мерз на морозі, холоді. Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко.. і вставала, наче після якої хвороби (Л. Янов., І, 1959, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.

Наме́рзлий, а, е.

1) Мерзлый, замерзшій.

2) Намерзшій сверху льдомъ, снѣгомъ. У вікна, крізь намерзлі шибки, ледве-ледве пробивався світ. Мир. Пов. І. 114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 502.