НАМЕНУТИСЯ
Значення наменутися це
НАМЕНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., діал. Почати, спробувати. — Мені слова промовити не вільно при батьку: тільки наменусь, усі моргають і кивають, що треба мені за язик вкуситися! (Вовчок, І, 1955, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.
Намену́тися, ну́ся, не́шся, гл. Начать говорить, открыть ротъ, заикнуться. Мені слова промовить не вільно при батьку: тілько наменусь — усі моргають, що треба мені за язик вкуситися. МВ. ІІ. 86.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 502.
наменутися Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to be named | наменутися |
наменутися Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| namenutysia | namenutysia | namenutysya |
наменутися Рід - дієслово, доконаний вид
наменутися Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | наменуся | наменемося |
| 2 особа | наменешся | наменетеся |
| 3 особа | наменеться | наменуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | наменувся | наменулися |
| Жіночий рід | наменулася | |
| Середній рід | наменулося | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | наменімося | |
| 2 особа | наменися | наменіться |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | наменувшись |
наменутися Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 5 | 5 |