НАМЕНУТИ
Значення наменути це
НАМЕНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. Згадати. Він розказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх — не наменув тільки про Галю (Вовчок, І, 1955, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 125.
Намену́ти, ну́, не́ш, гл. Намекнуть, напомнить; вспомнить. Далі вже й наменути на сю річ боявся, — мов не бачить нічого, не чує. МВ. (О. 1862. III. 60). Намене на те, що не йди за його, — унучечка у гнів та у плач. МВ. (О. 1862. III. 47).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 502.
наменути Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| namenote | наменуты |
наменути Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| namenuty | namenuty | namenuty |
наменути Рід - дієслово, доконаний вид
наменути Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | намену | наменемо |
| 2 особа | наменеш | наменете |
| 3 особа | намене | наменуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | наменув | наменули |
| Жіночий рід | наменула | |
| Середній рід | наменуло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | наменімо | |
| 2 особа | намени | наменіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | наменувши |
наменути Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |
наменути в англійській розкладці - yfvtyenb
Цитати української літератури з використанням слова наменути
"Далі вже і наменути на сю річ боявся, — мов не бачить нічого, не чує"Вовчок Марко - Інститутка