НАМЕНИТИ
Значення наменити це
Намени́ти, ню́, ни́ш, гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив. Ном. № 13549.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 502.
наменити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to call | наменити |
наменити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| namenyty | namenyty | namenyty |
наменити Рід - дієслово, доконаний вид
наменити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | наменю | наменимо |
| 2 особа | намениш | намените |
| 3 особа | наменить | наменять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | наменив | наменили |
| Жіночий рід | наменила | |
| Середній рід | наменило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | наменімо | |
| 2 особа | намени | наменіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | наменивши |
наменити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |