НАЛУПИТИ
Значення налупити це
НАЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. налу́плять; док., перех., розм.
1. Знімаючи шкаралупу, кірку і т. ін., очистити в якій-небудь кількості.
2. Висидіти (про птахів); // вульг. Народити (про людей). — Помрете, й сліду по вас не зостанеться. Налупили дітей, та що з того? (Л. Янов., І, 1959, 347).
3. розм. Сильно побити кого-небудь. Хотів [Микита] вискочити з рову та й скільки духу гнати, не озираючись. Побоявся тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (Вас., І, 1959, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 122.
Налупи́ти, плю́, пиш, гл. Начистить.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 500.
налупити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| to accrue | налупиты |
налупити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| nalupyty | nalupyty | nalupyty |
налупити Рід - дієслово, доконаний вид
налупити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | налуплю | налупимо |
| 2 особа | налупиш | налупите |
| 3 особа | налупить | налуплять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | налупив | налупили |
| Жіночий рід | налупила | |
| Середній рід | налупило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | налупімо | |
| 2 особа | налупи | налупіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | налупивши |
налупити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |