НАКРУЧУВАТИ

НАКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКРУТИ́ТИ, у́чу, у́тиш, док.

1. перех. Намотувати що-небудь навколо чогось. Вона була — немов несповна розуму. Накручувала на руку косу, дивилася осклянілими очима в куток (Мушк., Серце.., 1962, 227); Він накручує на вудлище ліску (Донч., V, 1957, 9); // Намотувати на що-небудь, щоб зробити кучерявим, хвилястим (про волосся). Ірма тут же, біля дзеркала, накручувала волосся на бігуді (Мур., Свіже повітря.., 1962, 15); // Крутячи, закладати, прикріплювати певним способом (волосся). Волосся вже накрутила [Тоня] на голові по-модному (Гончар, Тронка, 1963, 8); // тільки недок. Час від часу крутячи, щільно, туго звивати що-небудь; закручувати. Забіяка вийшов з хвіртки, грізно накручуючи вуса (Мирний, І, 1954, 262); Він зупинився на середині двору і, накручуючи руді вуса, ..поманив батрака до себе (Чорн., Визвол. земля, 1959, 26).

2. перех. Крутячи, виготовляти яку-небудь кількість чогось. Треба накрутити перевесел тоненьких із сіна (Фр., II, 1950, 24); Ганна не пропускала нагоди вдосвіта побігти на поле, .. накрутити перевесел (Ю. Янов., Мир, 1956, 33).

3. перех. Розмелюючи, приготовляти яку-небудь кількість чогось; намелювати. — Що могла передати мені ненька? Сухариків. З того борошна, що накрутила на важких жорнах (Збан., Єдина, 1959, 156); Накрутили ми, значить, тими жорнами кукурудзяної муки (Логв., Давні рани, 1961, 93).

4. перех. Приводити в дію мотор, механізм і т. ін.; заводити. Поволі накручує товариш годинника (Довж., І, 1958, 60); Шелемеха урочисто накрутив грамофон (Трубл., Лахтак, 1953, 110); Варя підійшла до будильника, накрутила його (Донч., V, 1957, 541).

5. перех., розм. Повертаючи диск телефонного апарата, складати із букв і цифр потрібний для переговорів номер; набирати. Накрутив [Петро] номер і став ждати, прислухаючись до розмаїтих шерехів, якими жили телефонні проводи (Загреб., Спека, 1961, 81).

6. перех. і неперех., перен., розм. Посилено прищеплювати певні думки, переконання і т. ін.; заставляти діяти краще, швидше, енергійніше; підохочувати, підмовляти. — Комсомольці.. просять дозволу перевірити рудоуправу.. — Здорово! — промурмотів Титан. — їй-бо, молодця! Це все Чемерис їх накручує (Досв., Вибр., 1959, 326); — Коли б міг [голова] накрутить так, як нашим бригадирам, то і наш би комбайн не стояв поламаний (Кучер, Трудна любов, 1960, 55).

7. перех., перен., розм. Зробити, написати неохайно, нерозбірливо або нерозумно, безглуздо. — Оце накрутив, — промовив Килигей упівголоса, прочитавши Куликів меморандум (Гончар, II, 1959, 55).

8. тільки док., перех., перен., розм. Наговорити чого-небудь безглуздого, нісенітного і т. ін. [Олена:] Такого накрутила язиком, що й не розбереш ізразу (Мик., І, 1957, 155).

◊ Накрути́ти [собі] на вус див. ву́са; Накру́чувати (накрути́ти) ву́ха кому — смикати за вуха з метою покарання. Демонстранти змішались і тікали, їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Смолич, Мир.., 1958, 209); — Треба накрутити мені вуха за те, що ви досі не в ліжку (Шовк., Інженери, 1956, 122); Накру́чувати (накрути́ти) хвоста́ кому, чому — лаяти когось за що-небудь. — Бухгалтерії накручував [Мина Минович] хвоста в широкому масштабі, щоб не грали в робочий час у шахи (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 136); [Берест:] .Я вже накрутив хвоста головному архітектору (Корн., І, 1955, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 112.

Накру́чувати, чую, єш, сов. в. накрути́ти, чу́, тиш, гл.

1) Накручивать, накрутить, наворачивать, наворотить. Наше діло мірошницьке: накрути та й сядь. Ном. № 3114.

2) Заводить, завести (о пружинахъ, напр., въ часахъ).

3) Нарывать, нарвать (о нарывѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 497.