НАКОЛЮВАТИСЯ

НАКО́ЛЮВАТИСЯ, юся, юєшся, НАКОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, док.

1. Натикатися на що-небудь гостре. Одводив [Іван] руками гіллячки і жмурив очі, щоб не наколотись на фою (Коцюб., II, 1955, 350); Солдат довго нишпорив по кутках, нічого не знайшов. Потім простяг руку на сволок і ніби на щось наколовся (Панч, В дорозі, 1959, 99).

2. Давати тріщину; тріскатися, розколюватися. Лід наколовся; Горщик наколовся.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 108.

Нако́люватися, лююся, єшся, сов. в. наколо́тися, лю́ся, лешся, гл.

1) Накалываться, наколоться.

2) Надкалываться, надколоться; трескаться, треснуть. Ото вже лід наколовсь. Горщик наколовсь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 495.