НАЗИРАТИ

НАЗИРА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. перев. недок., перех. і неперех., за ким — чим, із спол. щ о. Уважно, пильно дивлячись, спостерігати за ким-, чим-небудь,оглядати, розглядати когось, щось. Вчительша була з тих, що в гостях сидять і мовчать.., але все чисто назирають (Н.-Лев., IV, 1956, 76); Хлопці.. сиділи недалеко од їх [дівчат] і, критикуючи, назирали за ними (Вас., І, 1959, 154); Заходилися люди полуднувати, поліз кожен до своєї торбинки по молоко та хліб, а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (Мур., Бук. повість, 1959, 172); // Поглядати час від часу; позирати. Сказавши один раз Зарубі, щоб той записував запитання, більше не нагадував [Захар Максимович] про це, тільки назирав, чи той записує (Кучер, Трудна любов, 1960, 467).

2. неперех., за ким-чим, із спол. сл. Здійснювати нагляд, стежити за ким-, чим-небудь з метою контролю і т. ін.; наглядати. Слюсарі ремонтують, а він ходить і назирає за ними, як начальник (Гур., Друзі.., 1959, 79); Сам по собі було і обідати варю, і коня напуваю, і.. скрізь оббігаю та назирну, де і як хлопці мої справляються (Кв.-Осн., II, 1956, 244).

3. тільки недок., неперех., за ким-чим, розм. Дивитися за ким-, чим-небудь, піклуватися про когось, щось; доглядати. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (Коцюб., III, 1956, 7); — Годі тобі все на толоці за худобою назирати, іди.. на село та війтуватимеш (Март., Тв., 1954, 177); У приміщеннях порядок, чистота. Почувалося, що за всім назирає дбайливе господарське око (Добр., Тече річка.., 1961, 45).

4. неперех., розм.. Заходити, заїжджати куди-небудь на короткий відрізок часу; навідуватися. — Чому не провести, — каже батько, — мені треба назирнути в велику Яругу (Вовчок, VI, 1956, 308).

НАЗИРА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАЗИ́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм.

1. неперех. Уважно дивитися, придивлятися, щоб краще побачити, виявити кого-, що-небудь. Все назирав, чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (Коцюб., II, 1955, 264); — Що ж ти, тут ночувати будеш? Чи, може, назираєш, де можна краще перескочити через тин. Га? (Сенч., Опов., 1959, 33); * Образно. Щастя миром пролітало В Василеву оце ніч, Прислухалось, назирало, — Де яка велася річ (Манж., Тв., 1955, 100).

2. тільки док., перех., з спол. я к. Побачити кого-, що-небудь. Славко перехилився далі через двері й назирив дві баби в червоних хустках (Март., Тв., 1954, 259); — Уже перед світанком комсомолець Петро Майборода назирне, як Колодій крадькома простував на ".Дуби" (Десняк, II, 1955, 354); Ви йдете до озера, — може ж, де назирите якусь на озері дичину (Вишня, II, 1956, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 91 - 92.

Назира́ти, ра́ю, єш, сов. в. назирну́ти, рну́, не́ш, гл.

1) Наблюдать, наблюсти, присматривать, присмотрѣть. І назирали його, чи зцілить у суботу. Єв. Мр. III. 2. Назирай орлиним оком сирітськую хату. К. Досв. 105. Цікава Масюківна назирала гостя з вікна. Левиц. Пов. 196.

2) Видѣть, увидѣть. Що оком назирне, — пліндрує. К. ЦН. 253.

3) Навѣдываться, навѣдаться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 489.