НАДВОЗИТИ

НАДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., НАДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., перех., розм. Доставляти, підвозити до якого-небудь місця. Жолкевський видав наказ, яким забороняв під страхом смерті надвозити або продавати запорозькому війську будь-яку живність чи харч (Тулуб, Людолови, І, 1957, 407).

НАДВО́ЗИТИ, вожу́, везе́ш; мин. ч. надві́з, надвезла́, ло́; док., перех., розм. Привезти, звезти частину чого-небудь. Уже надвозили трохи жита з лану (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 64.

Надво́зити, во́жу, во́зиш, сов. в. надве́зти́, везу́, зе́ш, гл. Подвозить, подвезти, привозить, привезти еще.

Надвози́ти, вожу́, везе́ш, гл. Свезти часть чего. Уже надвозили трохи жита з лану.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 480.