НАГУЛЮВАТИСЯ

НАГУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.

1. Багато, досхочу гуляти (у 1 — 5 знач.). — Ідіть, нагулюйтесь на все літо!.. Завтра на світанку вирушаємо (Гончар, Таврія, 1952, 105); Місяченьку! Наш голубоньку!.. Світи довше в чистім полі. Щоб нагулятись доволі (Шевч., І, 1951, 5); — Зайдеш до мене після, як нагуляєшся з дівчатами (Ле, В снопі.., 1960, 36); В чого тільки за день не нагуляються вони: і в високого дуба, і в квача (Кол., Терен.., 1959, 9).

2. тільки недок. Збільшувати свою вагу, ставати гладким, жирним (про тварин, птахів). Телят тримали в окремій загороді, й вони добре нагулювались в тілі (Кучер, Трудна любов, 1960, 89).

3. тільки недок. Пас. до нагу́лювати 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 59.