НАГОРНУТИЙ

НАГО́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагорну́ти. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих.. калюжах, обминав біля парканів нагорнуті старанними господарями кучугури останнього снігу (Хижняк, Килимок, 1961, 66); // у знач. прикм. Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на зіп’яті серед степу, схожі на купи нагорнутої землі, переселенські хутори (Хор., Ковила, 1960, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 53.