НАГОЛОС
Значення наголос це
НА́ГОЛОС, у, ч.
1. Виділення складу в слові посиленням голосу або підвищенням тону. Роль наголосу в фонетичній системі кожної мови, в усій звуковій організації її, винятково велика (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 150); В українській мові, як і в російській, наголос не має сталого місця у слові (Худ. чит.., 1955, 85); // Виділення голосом слова в реченні для підкреслення його логічного значення. На цьому слові він одверто зробив наголос і цинічно всміхнувся (Головко, II, 1957, 164); // Виділення, висунення чого-небудь на перший план як найголовнішого. Горький ставив наголос на величезному значенні для зростання людської свідомості, для розквіту культури таких створених народом образів, як Прометей, доктор Фауст, Василиса Премудра тощо (Рильський, III, 1955, 149).
∆ Висхідни́й на́голос — наголос з поступовим підвищенням тону; Відтяга́ти (відтягти́, відтягну́ти) на́голос див. відтяга́ти; Логі́чний (смислови́й) на́голос — виділення підсилювальною інтонацією найважливішого щодо смислу слова в реченні; Музи́чний (тоні́чний) на́голос — виділення одного із складів слова висотою тону; Рухо́мий на́голос — наголос, що міняє місце в межах одного і того самого слова залежно від його граматичної форми; Силови́й (динамі́чний) на́голос — виділення одного із складів слова більшою силою артикуляції; Спадни́й на́голос — наголос з поступовим зниженням тону або сили звука наприкінці складу.
2. Значок над літерою, який указує на виділення звука в слові посиленням голосу або підвищенням тону. Поставити наголос.
НАГО́ЛОС, присл., діал. Голосно, гучно. Далі ставали вони [паничі] сміливішими та реготались уже наголос, незважаючи на Гната (Коцюб., І, 1955, 39); Небагато хибувало до того, щоб наголос був не розплакався [Петрик] (Черемш., Тв., 1960, 36); // Уголос. — Знаєте що,— — мовить Лисичка, — сповідаймося одні одним наголос і відбудьмо покуту кождий за свої гріхи (Фр., IV, 1950, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 52.
На́голос, су, м. Удареніе. Желех. Наголос положити. Поставить удареніе.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 477.
наголос Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| accent | ударение |
наголос Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| naholos | naholos | naholos |
наголос Рід - іменник, чоловічий рід, неістота,прислівник
наголос Словоформи слова
| Називний | наголос | наголоси |
| Родовий | наголосу | наголосів |
| Давальний | наголосові, наголосу | наголосам |
| Знахідний | наголос | наголоси |
| Орудний | наголосом | наголосами |
| Місцевий | на/у наголосі | на/у наголосах |
| Кличний | наголосе | наголоси |
наголос Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |
наголос в англійській розкладці - yfujkjc
Цитати української літератури з використанням слова наголос
"— Ет, не туди наголос! Одна річ проклятий, зовсім інша — проклятий!"Павленко Марина Степанівна - Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських
"Він, як мені здалося, зробив наголос на «сьогодні», і тому я спитала:"Хвильовий Микола - Сентиментальна історія
"Але, озирнувшись за Марійкою, вони так і зареготались наголос"Коцюбинський Михайло Михайлович - Маленький грішник
"— Половину города можна б заставить,— сказав наголос i аж здригнувся."Коцюбинський Михайло Михайлович - Що записано в книгу життя
"— Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкім просторі рядом, плече з плечем, і вся маса морського повітря, весь запах солі, полинів, сонця — проходив крізь нас"Коцюбинський Михайло Михайлович - Сон
"А як батько? — зробив наголос на о"Самчук Улас Олексійович - Волинь
"— Це кричали вони! — сказав він, роблячи наголос на «вони», і махнув рукою в Майїн бік."Хвильовий Микола - Санаторійна зона
"— закляв він наголос."Коцюбинський Михайло Михайлович - Дорогою ціною
"Всi зареготалися, не виключаючи й самото професора, тiльки Гриць, здивований, оглянувся i знов наголос сказав до свого сусiда: "Цому не клицис галамага?" Аж тодi бiдолаха стямився, коли професор потягнув його за понятливiсть рiзкою по плечах."Франко Іван Якович - Грицева шкiльна наука