НАГОЛОВНИК
Значення наголовник це
НАГОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що на́головок 1. Пишно вбраний, в крисані з високим наголовником, обвитим кованою бляхою, він ішов, як цар, гордо несучи голову (Хотк., II, 1966, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 52.
наголовник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| headgear | наголовник |
наголовник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| naholovnyk | naholovnyk | naholovnyk |
наголовник Рід - іменник, чоловічий рід, неістота
наголовник Словоформи слова
| Називний | наголовник | наголовники |
| Родовий | наголовника | наголовників |
| Давальний | наголовникові, наголовнику | наголовникам |
| Знахідний | наголовник | наголовники |
| Орудний | наголовником | наголовниками |
| Місцевий | на/у наголовнику | на/у наголовниках |
| Кличний | наголовнику | наголовники |
наголовник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 10 | 4 | 6 |