НАГОЛОВАЧ
Значення наголовач це
НАГОЛО́ВАЧ, а, ч.
1. Круговий ремінь вуздечки, що йде від вудил поза вуха. [Семен (зняв з одвірка наголовач і віжки):] Я піду осідлаю вам коня (Галан, І, 1960, 508).
2. діал. Наголовок (у 1 знач.). Целя в літнім бронзовім пальті і в білім солом’янім капелюсі з широкими крисами і червоно-жовтою кокардою на наголовачі спішила на пошту (Фр., II, 1950, 306); Витягнув.. Гаврило невеличку крисаню з круглим стіжкуватим наголовачем (Ков., Світ.., 1960, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 52.
Наголо́вач, ча, м. Оглавль (у узды).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 477.
наголовач Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| header | наголовником |
наголовач Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| naholovach | naholovach | naholovach |
наголовач Рід - іменник, чоловічий рід, неістота
наголовач Словоформи слова
| Називний | наголовач | наголовачі |
| Родовий | наголовача | наголовачів |
| Давальний | наголовачеві, наголовачу | наголовачам |
| Знахідний | наголовач | наголовачі |
| Орудний | наголовачем | наголовачами |
| Місцевий | на/у наголовачі, наголовачу, наголовачеві | на/у наголовачах |
| Кличний | наголовачу | наголовачі |
наголовач Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |
наголовач в англійській розкладці - yfujkjdfx
Цитати української літератури з використанням слова наголовач
"І Коснятин, мов підрубаний, упав на коліна перед князем, поцілував Ярославові руку, яка тримала наголовач меча, оросив своє велике вродливе обличчя слізьми вірності й розчулення, промовив у тиші, яка ще й досі лежала над віче:"Загребельний Павло Архипович - Диво