НАГНУТИЙ

НАГНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мии. ч. до нагну́ти. Придорожні, нагнуті в один бік верби зеленими руками припадали до Василя, востаннє струшували на його обличчя осінній шум і гіркуваті сльози (Стельмах, II, 1962, 8); Круглі, трошки опущені плечі, нагнута вперед лебедина шия надавали їй стільки жіночої ніжності. що чоловіки в присутності Тамари Розумовської почували себе підкореними (Томч., Готель.., 1960, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 50.