НАВІЧНИЙ

НАВІ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що ві́чний 1. Настирлива політика насильного окатоличення українського населення була також одним із засобів навічного закріплення цих [західноукраїнських] народів у колоніальному ярмі, засобом протидіяння орієнтаціям на Східну Україну і Росію (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 35.

I. Наві́чний, а, е. Вѣчный. Нема… не переходячого на божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. МВ. (КС. 1902. X. 149).

II. Навічни́й, а́, е́ = Навіжений. А він на нього так як навічний, так і кинувсь. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 471.