НАВІД

НА́ВІД, воду, ч., заст. Вказівка, порада.

◊ Да́ти на́від — дати вказівку, порадити, навчити, як треба зробити що-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 32.

На́від, воду, м.

1) Указаніе, наущеніе.

2) Да́ти на́від. Дать указаніе, навести на путь, научить, какъ сдѣлать что-нибудь. Ном. № 13757.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 469.