НАВИДАТИСЯ

НАВИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко.

1. Побачити багато чого-небудь. Попросив [Демко] посідати.. та послухати, що скаже син його, що навидався світу і від людей наслухався усього розумного (Кв.-Осн., II, 1956, 485); Багато світа сходив Михайло Подолян і багато чого в тих мандрах навидався (Жур., Вечір.., 1958, 330).

2. Подивитися багато, досхочу. З ким люблюся — не наговорюся. З ким кохаюсь — не накидаюсь (Чуб., V, 1874, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 30.

Навида́тися, да́юся, єшся, гл. Наглядѣться, насмотрѣться. З ким люблюся — не наговорюся, з ким кохаюсь — не навидаюсь. Чуб. V. 150.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 469.