НАБАЛАМУТИТИ

НАБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех.

1. рідко. Зробити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.).

2. Викликати неспокій, хвилювання у кого-небудь, серед чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 11.

Набаламу́тити См. Набаламучувати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 462.