МІЧУРІНКА

МІЧУ́РІНКА, и, ж.

1. Жін. до мічу́рінець. Ось тебе дівчата обступили. Молоді мічурінки, що ти з ними тільки, тільки-но садила Ці нові, невидані сорти (Вирган, Квіт. береги, 1950, 9); Хлоп’я чи дівчинка певно доводить, що він мічурінець, що вона мічурінка (Вишня, II, 1956, 8).

2. Сорти зернових, плодових, овочевих і т. ін. культур, виведених вченим І. В. Мічуріним або його послідовниками. Чудові.. якості Мічурінки: вона добре витримує посуху, не вилягає і не осипається, а продуктивністю в два-три рази переважав ярі тверді пшениці (Колг. Укр., 10, 1962, 8); Дві вишні — одна по імені лотівка розлога, друга — родюча мічурінка (Рад. Укр., 5.УІІ 1946, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 760.