МІСЦЕВО

МІСЦЕ́ВО, присл. У певному місці, не виходячи за межі певного місця, місцевості. Коли добрива вносять місцево, поверхня стикання їх з грунтом скорочується, і тому він менше вбирає поживних речовин (Колг. Укр., 7, 1956, 23); Щоб підвищити ефективність гною та інших органічних добрив під картоплю, їх вносять місцево (Добрива.., 1956, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 753.

Місце́во нар. Мѣстно.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 433.