МІСТИТИ

МІСТИ́ТИ, міщу́, мі́стиш, недок., перех.

1. Мати в собі, у своєму складі. Перша [книга] містить думи юнацькі, друга пісні битові [побутові].., а третя обрядові (Фр., XVI, 1955, 14); Насіння з високою абсолютною вагою містить більше поживних речовин і дає міцніші рослини (Колг. енц., І, 1956, 603); Ще взимку на п’ятій дільниці шахти імені Жданова здали в експлуатацію новий блок. Тут була хороша руда, яка містила в собі багато заліза (Ткач, Плем’я.., 1961, 180).

2. діал. Розміщувати. Де мені вас містити з дітворою.. Нехай лишень опісля подумаємо (Кв.-Осн., II, 1956, 153); Будували кухні; комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, — треба десь челядь містити (Мирний, І, 1949, 194); // Вміщати. Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина.. Малого віконця, яке містило в собі високі гори (Коцюб., II, 1955, 119).

3. діал. Публікувати, друкувати де-небудь. Франко.. видає партійний орган "Народ". Тут він містить багато блискучих публіцистичних і програмових статей (Коцюб., III, 1956, 35); Ми іноді містили її коротенькі замітки (Ю. Янов., II, 1954, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 750.

Місти́ти, щу́, сти́ш, гл. Мѣстить, помѣщать. Де він те все містив, — Бог його святий знає. О. 1862. І. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 432.