МІРКУВАТИСЯ

МІРКУВА́ТИСЯ, ується, недок., безос. З’являтися в думках, уяві; уявлятися. [Павло:] Бач, мені тоді міркувалося, що на чужині нема ні людей, ні попів, а скрізь тільки одна пуща, нетрі та бескети… (Кроп., II, 1958, 238); — Чи український люд визволяти від панів правиться Косинський, а чи себе лише визволити прагне і від Острозького, та й від Корони! — міркувалося Наливайкові (Ле, Наливайко, 1957, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 746.

Міркува́тися, куюся, єшся, гл.

1) Соображаться съ чѣмъ, примѣняться къ чему.

2) Удерживаться, воздерживаться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 432.