МІРКУВАТИ
Значення міркувати це
МІРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати. От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Коцюб., І, 1955, 466); Дівчина надто логічно міркує (Вільде, Троянди.., 1961, 116).
2. Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати. — Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись (Шевч., І, 1951, 313); Микита міркував, щось зважував (Вас., І, 1959, 276); До самого вечора я міркував над батьковими словами (Збан., Незабутнє, 1953, 10).
3. розм. Розуміти, усвідомлювати щось. — Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Головко, II, 1957, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 746.
Міркува́ти, ку́ю, єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 432.
міркувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| think | рассуждать |
міркувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| mirkuvaty | mirkuvaty | mirkuvaty |
міркувати Рід - дієслово, недоконаний вид
міркувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | міркую | міркуємо |
| 2 особа | міркуєш | міркуєте |
| 3 особа | міркує | міркують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | міркуватиму | міркуватимемо |
| 2 особа | міркуватимеш | міркуватимете |
| 3 особа | міркуватиме | міркуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | міркував | міркували |
| Жіночий рід | міркувала | |
| Середній рід | міркувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | міркуймо | |
| 2 особа | міркуй | міркуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | міркуючи | |
| Минулий час | міркувавши |
міркувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |
міркувати в англійській розкладці - vshredfnb
Цитати української літератури з використанням слова міркувати
"Ні, так міг би міркувати хіба що який-небудь жалюгідний тип, вихований на «впливології», а не сучасний інтелектуал, — уже хвилюється Баглай"Гончар Олесь Терентійович - Собор
"Скоро почали міркувати про те, де малого охрестити і зважали за краще зробити се у найближчій церкві: у Старому Кодаку."Кащенко Адріан Феофанович - Зруйноване гніздо
"Адже цілком логічно міркувати, що ці взаємини сягають ще в Геродотові часи"Білик Іван Іванович - Меч Арея
"Будучи глибоко переконаний, що всі, без винятку, явища зумовлені певними причинами, Алк почав міркувати про причини катастрофічного становища експедиції"Бережний Василь Павлович - Космічний Гольфстрім
"Народ починає міркувати та митикувать потроху про всяку всячину часом безглуздо й смішно, а часом влучно та розумно, що з дива тільки очі витріщиш."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Неоднаковими стежками
"Але ж я ніяк не погоджусь в цьому принципі з Комашковим, — говорила Саня. — І то правда, скільки тих принципів на світі? скільки ідей? Голова ходором ходить, як почнеш міркувати та метикувати…"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Над Чорним морем
"І як тільки минув Великдень, почав Володько міркувати, як би і школу скінчити і батькові допомогти"Самчук Улас Олексійович - Волинь
"По рокові такої чинности, я вже почав міркувати про власні дороги, плянував власне підприємство, Сенишинові це не конче смакувало, він почав дорікати, скаржитись, не хотів мене відпустити"Самчук Улас Олексійович - На твердій землі
"Потроху посідали знову та й почали міркувати, як воно буде"Грінченко Борис Дмитрович - Під тихими вербами
"Критично не вмів на світ дивитися, брав річ так, як вона йому зверху показувалася, а глибше не вмів міркувати."Чайковський Андрій Якович - Сагайдачний